Аквакраніосакральна терапія

Аквакраніосакральна терапія – це біодинамічний підхід роботи з пацієнтом на воді. АКВА КСТ має величезний потенціал лікування, надаючи основного значення самій суті здоров’я – Диханню Життя. Цей підхід ефективно працює з психологічним досвідом, нашими внутрішніми асоціаціями, переживаннями, доторкається до духовного досвіду особистості, даючи змогу впливати на глибинні складові людини, де немає двоїстості, і де вода, розум, душа і тіло становлять єдине ціле. Аквакраніосакральна терапія – це м’який, екологічний і, водночас, глибокий метод відновлення фізичного і психологічного здоров’я, активізації ресурсів організму, перехід на новий етап особистісного розвитку. Основним оздоровчим напрямком цього методу є відновлення за методом корекції психосоматичних розладів, винайденим фізичним реабілітологом, практичним психологом, остеопатом, краніосакральним терапевтом, засновником методу АКВА КСТ, членом міжнародного навчально-оздоровчого товариства традиційної та натуральної медицини Латвії. Гламаздою Володимиром Ювеналевичем. Метод аквакраніосакральної терапії підтверджено державним патентом на корисну модель. Ця процедура справляє потужний ефект одразу на кількох рівнях – фізичному, емоційному, інтелектуальному та духовному. На сьогодні є кілька різних, але взаємопов’язаних теорій, що пояснюють механізми впливу АКВА КСТ. Найважливішими серед них є такі:

• Теория антигравитации
• Теория мозговых волн
• Теория левого и правого мозга
• Нейрохимическая теория
• Теория гомеостаза

Результат від процедури – набуття нашого нормального стану, а саме, здоров’я, сили, щастя і величезного задоволення від життя.

Як працює аквакраніосакральна терапія

Найбільший з наших органів чуття – це шкіра, яка мобілізує 2 м² поверхні нашого тіла, 70% кровоносних судин і більшу частину нервових закінчень. Занурення в абсолютно нове середовище спричиняє певний стрес (у широкому значенні цього слова, бо стрес може бути як приємним, так і неприємним) і зміну функціонування всіх наших адаптивних систем: дихальної, кровоносної, сенсорної, гравітаційної, видільної (пітливість) тощо. Усе разом, свідомо чи ні, створює умови для проживання клієнтом перинатальної внутрішньоутробної ситуації, тому нерідко люди спонтанно приймають позу зародка. Усе це сприяє появі різноманітних тілесних відчуттів регресивного типу й дає змогу відкритися потужним архаїчним пластам, разом із якими спливають відчуття “океанського” щастя або, навпаки, екзистенціальної тривоги чи відкидання. Розширення кровоносних судин, спричинене теплом, призводить до прискорення кровообігу й дихання, зміни вмісту кисню в крові та її кислотності, внаслідок чого відбувається своєрідна непомітна “аутоінтоксикація” верхніх шарів кори головного мозку, порівнянна з тією, що досягається жорсткішим шляхом через вправи з гіпервентиляції легень (“підсилене” дихання), що їх застосовують у ребефінгу чи біоенергетиці. Таке присипляння контрольних функцій кори за допомогою введення їх у “самонаркоз” сприяє прояву діяльності вивільнених підкіркових шарів (лімбічних і гіпоталамічних), а відтак – виникненню первинних відчуттів та потреб, що скупчені саме в цих несвідомих зонах (лють чи гнів, страх чи тривога відторгнення, смоктальні рефлекси чи прагнення до ніжності тощо). Настільки тісний зв’язок шкіри з мозком не дивовижний, обидва ці органи здебільшого виникли з одного й того самого зародкового шару – ектобласта, з якого з’являється епідермій, а також більшість органів почуттів (рот, ніс, вуха й очі) і, звісно ж, уся нервова система. Особливе водне середовище за температури людського тіла дають змогу, окрім роботи з регресії, досліджувати найрізноманітніші ситуації: розслаблення, страх занурення, задоволення від пірнання із затримкою повітря, роботу, пов’язану з образом тіла.