UA
Корекція розвитку дітей
Основними завданнями корекції психічного розвитку дитини є, по-перше, корекція відхилень у психічному розвитку на основі створення оптимальних можливостей та умов для розвитку особистісного та інтелектуального потенціалу дитини, по-друге, профілактика небажаних негативних тенденцій особистісного та інтелектуального розвитку.
Форми корекції
Сам термін “корекція розвитку дітей” як певна форма психолого-педагогічної діяльності вперше виникає в дефектології стосовно варіантів аномального розвитку. Там він означає сукупність педагогічних впливів, спрямованих на виправлення недоліків, відхилень у розвитку дитини.
Вихідним принципом для обґрунтування цілей і завдань корекції, а також способів їх досягнення є принцип єдності діагностики та корекції розвитку. Завдання корекційної роботи можуть бути правильно поставлені тільки на основі повної діагностики та оцінки найближчого ймовірнісного прогнозу розвитку, що визначається виходячи з поняття “зона найближчого розвитку”.
Залежно від характеру діагностики та спрямованості корекції Д. Б. Ельконін пропонував розрізняти дві форми корекції: симптоматичну, спрямовану на симптоми відхилень у розвитку, і корекцію, спрямовану на джерела і причини відхилень у розвитку. Друга форма корекції каузальної спрямованості має безумовний пріоритет перед формою симптоматичної корекції. Для успіху корекції необхідно виходити з психологічної структури порушень і аналізу їхньої генези. Корекційні зусилля, таким чином, мають бути сконцентровані не стільки на зовнішніх проявах відхилень у розвитку, на їхній симптоматиці, скільки на дійсних джерелах, що породжують ці відхилення, і на їхніх причинах.
У практиці віково-психологічного консультування слід диференціювати корекцію нормального розвитку і корекцію аномального розвитку, обтяженого біологічним етіогенезом відхилень у розвитку. Особливим випадком є корекція варіантів затримки психічного розвитку, зумовленої соціально-психологічними та педагогічними причинами. Особливе місце в консультативній практиці посідає корекція невротичних станів і неврозів в умовах нормального розвитку, що становить сферу докладання зусиль як психіатрів і патопсихологів, так і вікових психологів.
Залежно від змістовно-психологічної спрямованості корекції в рамках нормального онтогенетичного розвитку слід розрізняти корекцію розумового розвитку, корекцію розвитку особистості, корекцію і профілактику розвитку невротичних станів і неврозів.
Залежно від форм організації психологічної допомоги з метою розв’язання корекційних завдань у роботі психолога можна виокремити три її види: лекційно-просвітницьку, консультативно-рекомендативну і власне корекційну роботу у формі індивідуальної та групової корекції.
Консультативно-рекомендаційна робота будується на основі прицільної діагностики характеру і причин, пережитих дитиною труднощів у розвитку, і передбачає формулювання психологом системи рекомендацій, врахування і виконання яких батьками, вчителями та вихователями за активної ролі самої дитини сприятимуть як профілактиці, так і подоланню негативних тенденцій і труднощів у розвитку.
Третя, найбільш трудомістка, власне корекційна робота здійснюється безпосередньо психологом за активного сприяння батьків, вихователів і вчителів з групою дітей або індивідуально з дитиною. Ця форма роботи з більшим чи меншим успіхом може бути реалізована педагогами у співпраці з психологами в різних видах дитячих установ. Така форма роботи, хоч і потребує значних зусиль, матеріальних та організаційних витрат, застосування спеціальних методів і методик, технік і процедур, є найрезультативнішою та найперспективнішою.