Остеопатія – це найважливіший напрямок нефармакологічної медицини, що не визнає хірургію, яка спрямована на відновлення всіх систем організму за допомогою пальпаційних технік лікаря-остеопата. Основна мета цієї методики – регенерація і відновлення кровоносної, лімфатичної, нервової та опорно-рухової систем.

організму людини.

Концептуальність напряму ґрунтується на біодинамічних законах таких наук, як анатомія, механіка, рефлексологія, гідродинаміка, що беруть свій початок у секунду зачаття життя в утробі матері. Головною ідеєю остеопатичного напряму є постулат – наука сприймає людину як сукупну структуру взаємозв’язків. Тому всі лікувальні процеси спрямовані на викорінення причини захворювання та активізацію внутрішніх сил самовідновлення, а не на проблемний орган.

часто можна помітити за допомогою апаратури діагностичних центрів. Медичне обладнання, призначене для визначення «грубих» патологій, не завжди дає фахівцям можливість виявити подібні взаємозв’язки.

Часто остеопати проводять лікування в тандемі з вузькоспрямованими фахівцями, наприклад, неонатологами, мамологами, гастроентерологами, надаючи неоціненну підтримку в боротьбі з різними захворюваннями. Лікарі цих спеціальностей виявляють уже розвинені хвороби, часто не оцінюючи стан хворого загалом. Остеопат використовує інші техніки: він діагностує весь організм у цілому. Його основне завдання не купірування болю, а запобігання розвитку захворювання і запуск процесів самовідновлення здоров’я. Якби лікарі офіційної медицини володіли методиками остеопатії, рівень медичного обслуговування в нашій країні мав би зовсім іншу якість.

Методи остеопатії

• Вісцеральна остеопатія – це методика м’яких мануальних технік, що стимулює природну рухливість і роботу вісцеральних органів, а також їхніх сполучних тканин. Маніпуляції вісцеральних прийомів допомагають успішно побороти функціональний і структурний дисбаланс. Усувають дисфункції таких складових організму, як: система лімфотоку; статева система; система дихання; судинна система; нервова система; ОДА (опорно-рухового апарату).
• Невральна остеопатія – цей підрозділ працює з методиками корекції психосоматичних станів, дисфункцій руху мозкової оболонки, нервових розладів. Методика неврального типу діагностує й усуває розлад нервів, стабілізуючи їхню роботу та кровопостачання.
• Краніосакральна терапія – це методика м’яких мануальних технік, яка сприяє відновленню рухливості черепних швів, фасцій, мембранних складових та інших тканин, відновлюючи ритм течії ліквору. Відновлення краніосакрального ритму сприяє гармонізації функцій ЦНС. Краніосакральна система забезпечує живлення і оберігає клітинну структуру спинного, головного мозку, і повністю зачіпає всі аспекти ЦНС. Вона тісно пов’язує опорно-рухову систему, ендокринну, систему м’язових тканин і респіраторну. Незначне порушення будь-якої складової позначається на краніосакральному ритмі, проте успішно піддається коригуванню за допомогою методу краніосакральної терапії.
• Структуральна остеопатія – ця практична методика, мета якої регенерація природних функцій рухливості хребта, м’язових тканин, зв’язок і фасцій. Метод цього типу схожий з практикою мануальної терапії, оскільки спрямований на оздоровлення ОРА.

«Зброя» лікаря-остеопата – чуйні руки, що вловлюють найменші вібрації і за роки роботи з краніосакральним ритмом пам’ятають чималу кількість різноманітних технік, що дають змогу діагностувати найменше відхилення в тілі пацієнта. Обов’язок остеопата – діагностувати найменші структурні відхилення, зрушення вісцеральних органів, кісткових і хрящових тканин хребта і м’яко повернути їм первісний, задуманий природою порядок. Принципом оздоровлення є запит на активацію сил самовідновлення, які дають імпульс до саморегенерації систем, порушених під час хвороби або в разі травматизації. Результативність лікування виражається в розслабленні тканин, нормалізації фізичних процесів, купіруванні болю.

Основним постулатом остеопатичних технік є принцип взаємопов’язаності організму і його тканинних структур. Методика остеопатичного лікування – це унікальний у своєму роді пальпаційний вплив на тканини. Деякі техніки лікування настільки делікатні, що їх з успіхом застосовують у коригуванні здоров’я у нещодавно народжених немовлят.

Остеопатія працює не тільки з тілом, а й з психоемоційним фоном людини. Сьогодні це актуально тому, що високий ритм повсякденного життя накладає на нас свій відбиток у вигляді емоційних стресів, які чинять на наш організм настільки потужний вплив, що його практично можна порівняти з фізичною травмою. Ця наука має чіткий непорушний взаємозв’язок між хворобами вісцеральних органів і психоемоційним фоном людини. Вельми докладно цю теорію описано в таблиці психосоматичних взаємозв’язків Луїзи Хей. Наприклад, дисфункції жовчного міхура проявляються, якщо людина категорично не згодна з тим, що їй нав’язують, і, проявляючи дратівливість, робить усе «наперекір». Хвороби печінки – результат депресивного розладу. Шлунок – це самореалізація індивіда в житті, селезінка – тривожний стан, а кишечник – пряме відображення повсякденних стресів.

Різноманітність технік, якими володіє остеопат, безпосередньо впливає на те, як багато процесів він запустить у пацієнта. Наприклад, досконало володіючи технікою лімфатичної пальпації, можна легко провести очищення організму хворого через лімфу і ліквор.

Остеопатія в Україні досить свіжий напрям нетрадиційної медицини. Хоча вона давно визнана найефективнішим методом лікування в інших країнах світу. Лише наприкінці двадцятого століття це вчення завоювало статус відокремленої, але нарівні з іншими медичними напрямами, шанованої професії в більшості країн нашої планети, чесно удостоєної цього статусу.

Остеопатія з’явилася в дев’ятнадцятому столітті на території Сполучених Штатів. Основоположниками методу вважаються Вільям Гарнер Сатерленд і Ендрю Тейлор Стілл, які стали розглядати пошкодження окремої кістки організму, як пошкодження всієї системи кісткових тканин. А саму кістку як надскладний орган, що містить не тільки нерви, а й кровотворні та лімфатичні судини. Тоді й було закладено основу остеопатичного лікування, яка діагностувала і лікувала не окрему патологію, а людський організм загалом.

Переможна хода остеопатичного руху вже виразно відчувалася за вікнами американських медичних установ, але лікарі офіційних спеціальностей ігнорували нові методи. І тільки в 1973 р. ця дисципліна набула офіційного поширення шляхом загального визнання її в усіх навчальних інститутах штатів, а в 1985 р. в штаті Міссурі в Кірксвілі було закладено однією з перших, американську школу остеопатичного лікування. В Америці розробили методику сертифікації лікарів і присвоєння їм наукового ступеня спільнотою медичних і остеопатичних практик. Цей процес передбачає паралельну освіту для простих фахівців, які не закінчували навчальних шкіл з остеопатії.

1927 р. ознаменувався відкриттям першого навчального закладу з остеопатичним ухилом у Британії, відкритого послідовником Ендрю Тейлора Стілла, Літтлджоном. А в 60-х почали з’являтися школи навчання остеопатії у Франції, Нідерландах, Бельгії та інших країнах. Сьогодні Україна не має необхідного мінімуму фахівців з остеопатії. Ступінь фахівця остеопатичних наук можна підтвердити лише рівнем освіти, практикою та отриманою ліцензією. Кілька семінарів не в змозі дати необхідний рівень остеопату.

З 2005 р. остеопатична школа Світ Людини, на базі центру здоров’я Володимира Гламазди «Світ Людини», проводить навчання остеопатії. Бажаєте опанувати престижну професію лікаря остеопата – реєструйтеся на сайті.

Остеопатія – це не ліки, що виліковують усі захворювання відомі науці. Ця методика має свої рамки, в межах яких вона особливо ефективна. Практичні навички остеопата, поєднані з лікарями вузькоспрямованих спеціальностей, забезпечують високий результат, посилений контролем здвоєної ефективності. Рекомендації до використання методу мають довгий список показань. Легше вказати випадки, де допомога остеопата буде неефективною.

Остеопатичне лікування протипоказане в разі:

• запальних процесах хребетних тканин;
• запальних процесах суглобів;
• кровотечах;
• різних інфекціях;
• інфарктах і передінфарктних станах,
• психічних розладах.

Як лікує остеопатія

Остеопатія вигідно відрізняється від інших наук тим, що виокремлює першооснову захворювання, і за взаємопов’язаного підходу виліковує людину тоді, коли інші напрямки медицини безсилі. Остеопат взаємодіє з тілесною, фізичною оболонками та їхніми взаємозв’язками, активуючи захисні реакції організму, спочатку закладені в основі людини. Іноді, остеопатія є прямою альтернативою офіційній терапії і навіть хірургічним методам лікування. Основна мета остеопатичного напряму – усунення першоджерела хвороби, і тільки потім зняття її симптомів. Можна записатися на сеанс до остеопата в Києві, щоб позбутися болю в суглобах, а вийти реальними рекомендаціями перевірити роботу печінки або нирок.

Хорошим прикладом є наступна демонстрація: навантаження на зв’язку печінки може серйозно погіршити її функціонування, впливаючи через ланцюги м’язових волокон на погіршення роботи колінного нерва. Відповідно це спричиняє хронічні болі в зазначеній ділянці. Сама механіка методології передбачає, що больовий синдром плечового суглоба має взаємозв’язок із порушенням функціонування скроневої частки. Фестончасті краї скроневої кістки обмежені в русі, навантаження лягає на шийну трапецію, а під трапецієподібним м’язом розміщено плечове сплетіння. М’яз у стані гіпертонусу натискає на плечове сплетіння, спричиняючи больові відчуття в плечі або його суглобі. Виходить, що больові відчуття правого плечового суглоба безпосередньо пов’язані з дисфункціями печінки. А лівого – з дисфункціями шлунка.

Що лікує остеопатія

Таблиця 1. Короткий перелік основних показань до лікування остеопатією дітей, дорослих і вагітних жінок.

ДІТИ	ДОРОСЛІ	БЕРЕМЕННІ
родові травми	захворювання ОРА (сколіоз, запалення, біль у суглобах, остеохондроз, хребетна грижа, протрузія, п’яткова шпора)	загроза викидня
коліки у немовлят	посттравматичні та постопераційні стани, родові травми	гіпертонус матки
неправильне положення грудної клітки	гінекологія (запалення придаткових тканин, спайки в малому тазу, нестерпні болі під час менструального циклу, порушення циклу, безпліддя)	болі в нижній частині живота
перинатальна енцефалопатія	хронічні та гострі хвороби вісцеральних органів (панкреатит, аденома, холецистит, простатит, гіпертонія, закреп, хвороби ЛОР-органів)	токсикоз
перинатальне ураження ЦНС	розлади і дисфункції роботи нервової системи (депресії, стреси, головні болі, черепно-мозкові ушкодження, порушення кровотоку головного мозку, інсульт, мігрені, дитячий церебральний параліч)	набряки
проблеми мозкових дисфункції	<==>	хвороби вен (тормбоз, тромбофлебіт, варикоз)
дисфункції психомоторного розвитку	<==>	болі в поперековому відділі
неврологічні проблеми	<==	неправильне положення плода
гіпертензійно-гідроцефальний синдром	<==	підготовка тазової області до пологів
захворювання органів ЛОР	<==	неспроможність плаценти
плоскостопість, порушення постави, кривошиї, сколіози	<==	передчасна родова діяльність
ШКТ захворювання	<==	симфізит, болі в ділянці лонного зчленування
дитячий церебральний параліч (ДЦП)	<==	стимуляція родової та передпологової діяльності
–	–	післяпологова корекція матері, малюка в перші дні життя