Психічний розлад – це певний стан психіки, що серйозно відрізняється від нормального, який не відповідає загальноприйнятим нормам здорового суспільства. Психічні розлади, як правило, тягнуть за собою зміни та порушення в поведінці, розумових процесах, змінюючи соматичні функції організму.
Психіатрія є, мабуть, найзагадковішою з усіх медичних наук. Психічні розлади виникають непередбачувано, їхні причини можуть бути і генетично зумовленими, і травматичними, і навіть медичними – внаслідок реакції на приймання або, навпаки, скасування якихось ліків. Неприємні наслідки для психіки може спричинити елементарне зловживання спиртними напоями. Медициною зафіксовано кілька важких порушень діяльності мозку людини, які можна назвати дивними і навіть таємничими.
“Маренням негативного двійника” нерідко називають описаний французьким психіатром Жозефом Капгра синдром, що отримав згодом його ім’я. При цьому психіатричному захворюванні хворий упевнений, що має двійника, який чинить непорядні вчинки, в яких звинувачують його самого. Мало того, пацієнт може вважати, що і все його найближче оточення теж замінили двійниками.
Захворювання типу психічний розлад може протікати по-різному. Іноді хворий не бачить свого двійника, хоча й упевнений у його існуванні. Це “чистий” синдром Капгра. У другому випадку (аутоскопічний тип) хворий ніби бачить свою “копію”.
Несподіваним чином може проявитися сильне враження від якогось видатного твору мистецтва і навіть взагалі від вигляду чогось прекрасного. У цьому разі розлад має назву синдрому Стендаля і проявляється в запамороченні, прискореному серцебитті, галюцинаціях.
Подібної симптоматики зазнають вразливі особи під час відвідування картинних галерей, художніх музеїв. Зреагувати, скажімо, на приголомшливий твір живопису жертва психічного захворювання здатна по-різному: впасти в істерику або спробувати пошкодити картину. Це доволі рідкісний розлад, проте охоронців відомих музеїв, приміром, в Італії навчають методів поведінки з такими відвідувачами в разі прояву хвороби. Існує легенда, буцімто знаменитий голландський живописець-постімпресіоніст Ван Гог у хворобливому припадку відрізав собі вухо. Синдром Ван Гога – так називається розлад, коли людина, яка страждає на нього, або сама намагається себе оперувати, як це зробив Ван Гог, або вимагає провести над нею хірургічне втручання. Вона може наносити собі порізи або інші травми, навіть відрізати частини тіла. Такий стан буває у хворих на шизофренію та низку інших психічних недуг.
Французьке слово “савант” дало назву ще одному цікавому з психіатричного погляду стану, який називається синдромом саванта. Його суть полягає в тому, що людина з відхиленнями розвитку, зокрема, та, що страждає на аутизм, іноді має видатні здібності в якомусь одному напрямку. Такий “острівець геніальності” може проявитися у хворого, який ледве вміє читати й писати, але з легкістю множить багатозначні числа в умі або миттєво відповідає, на який день тижня припаде та чи інша дата через тисячу років.
Ті, хто страждає на гебефренічний синдром, поводяться абсолютно по-дитячому. Вигляд цього психопатологічного стану характеризує збудженість, пустотлива поведінка. Хворі можуть гримасувати, кривлятися, голосно реготати, здійснювати безглузді й несподівані дії. Мова їхня уривчаста, відповіді на запитання неадекватні.
Людям у просоночному стані навколишнє постає в спотвореному сприйнятті. Зазвичай такий стан проявляється під час неповного пробудження від сну, і реальний світ, сплітаючись із картинами зі сновидінь, може постати у вигляді галюцинацій, нестійких маячних ідей. Хворий насилу оцінює ситуацію правильно, може бути схильний до нападів агресії, вчинки його неосмислені і нерідко соціально небезпечні. Усе, що він не робить, відбувається, немов уві сні. А вийшовши з цього стану, хворий нічого не пам’ятає.
Стан, званий дереалізацією, не відносять до психічних розладів, він, швидше, з розряду неврозів. Пацієнт цілком адекватний і осудний, контролює себе, але якість його життя значно погіршується. У чому полягає дереалізація? Навколишній світ за такого порушення постає у вигляді чогось несправжнього, начебто віддаленого і взагалі позбавленого яскравих фарб. До того ж нерідко порушується пам’ять або в бік дежавю, тобто ніби вже колись баченого, або, навпаки, жамевю – ніколи в житті не баченого.
Депресії з особливим маренням супроводжують синдром Котара. Марення це відрізняється гіпертрофованим перебільшенням буквально всього негативного. Хворі скаржаться на відсутність у них серця, гниття кишківника; уявляють себе як найбільшого злочинця, винного у всіх бідах і страшних хворобах світу, а то й узагалі стверджують, що вони вже трупи, які чекають кари за заподіяне ними зло.
Цікавий вид психічного розладу являє собою паризький синдром. Найчастіше він виникає у туристів з Японії, які відвідують столицю Франції і приголомшені непривітністю місцевих жителів. Вдома-то вони звикли до зовсім іншого поводження і з боку продавців у магазинах, і з боку простих городян у транспорті.
синдромом. Людина звертається до різних чаклунів-цілителів, прислухається до їхніх порад щодо здоров’я, виснажує себе дієтами, тренуваннями, які не завжди показані саме їй, заглиблюється в езотеричні вчення або йде в якусь секту.
Звичайно ж, для всіх вищеописаних випадків існують різні методики лікування. Досить дієвим методом є краніосакральна терапія. Так само можна додати метод корекції психосоматичних станів, сеанси розслаблювальної терапії у воді, йогу – спільний союз психотерапії для мозку та фітнесу для тіла. Бережіть себе і будьте здорові, адже здоров’я – це найцінніший ресурс, подарований вам життям. Нехай психічні розлади обходять вас стороною.