Представників науки давно турбує питання пошуку зв’язку тіла і психіки, а також душевного і фізичного здоров’я. Адже людина – це єдиний комплекс, у якому все взаємопов’язано. З цієї причини на стику психології та медицини виділяється ціла наукова дисципліна – психосоматика захворювань.

Психосоматика захворювань – це одна з галузей науки, яка вивчає вплив особистісних чинників на виникнення та перебіг тілесних захворювань, а також вплив на психіку наявних захворювань і порушень людського організму. Для цього проводять зв’язки та паралелі між особливостями характеру, стилем поведінки та соматичними проявами.

Уперше термін «психосоматика захворювань» використовував лікар Йоганн Крістіан Гейнрот 1818 року, а згодом взаємні впливи тіла і душі вивчав Зигмунд Фрейд.
Існує кілька підходів, які розглядають детермінанти психосоматичних розладів. Зокрема, у психоаналізі Фрейда ці захворювання трактуються як прояви психологічного захисту. Також існує теорія емоційного конфлікту, яка розглядає психосоматичні хвороби як результат впливу на функціонування органів невирішених конфліктів і протиріч. Крім того, у концепції психосоматичних захворювань виокремлюють компонент вторинної вигоди хвороби для самого хворого (можливість отримати увагу, турботу, якої бракує, зняти з себе відповідальність).

У концепції психосоматики виокремлено захворювання, які є результатом взаємодії невирішених психологічних проблем і власних деструктивних особистісних тенденцій із реакцією тілесної оболонки. Ось деякі приклади вищеописаних психосоматичних захворювань та їхні можливі психологічні детермінанти.

Психосоматика захворювань

• Бронхіальна астма – страх життя (у прямому сенсі страх дихати на повні груди); підвищена совісність, що доходить до комплексу провини; можлива хвороблива прихильність до матері аж до залежності від неї.
• Бронхіт – придушення з боку сім’ї; невисловлені образи, претензії.
• Гастрит – приреченість, невизначеність, неможливість виходу з неприємної ситуації.
• Герпес – гіркота, відчай, які не висловлені.
• Гіпертонія – готовність брати на себе надто багато відповідальності та навантаження; придушення власних бажань і потреб; відсутність конструктивних можливостей для самоствердження та незадоволеність у результаті.
• Гіпотонія – невпевненість у собі; пригнічене бажання творити і проявляти себе.
• Часті головні болі – занижена самооцінка; втрата свого Я; комплекс відмінника; страх бути поганим і незручним для оточуючих (як результат – придушення своїх потреб).
• Ангіна – постійне «проковтування» злості, гніву, образ через гіпертрофований страх образити оточення.
• Діабет – невміння радіти життю, ангедонія.Проблеми зі шлунково-кишковим трактом – надмірне прагнення до самостійності та незалежності, внаслідок чого людина боїться навіть у разі потреби попросити про допомогу.
• Гінекологічні проблеми – неприйняття власної жіночності, відмова від неї; боязнь бути сексуальною і бажаною; гіпертрофована боязнь любовних стосунків.
• Закрепи – небажання розлучатися з минулим, відпустити його.
• Проблеми із зубами – надмірний страх невдачі.
• Імпотенція – невирішені проблеми у стосунках із сексуальним партнером; страх відмови.
• Шкірні захворювання – сором самого себе, самовідданість унаслідок неприйняття оточуючими; неусвідомлене прагнення відштовхнути від себе інших людей.
• Проблеми з опорно-руховим апаратом – цінність себе тільки як такого, що приносить користь оточуючим; втрата опори в житті.
• Хронічний нежить – невисловлені страждання; комплекс жертви.
• Онкологічні захворювання – невиражені старі образи, які довго накопичувалися; зайва схильність до самокритики.
• Хвороби серця – черствість, невміння висловлювати емоції, страх емоційних проявів і прихильності; самотність, замкнутість; відчуття нестачі любові оточуючих.
• Проблеми зі щитоподібною залозою – неприродно шалений ритм життя, за яким людина просто не встигає.
• Зайва вага, ожиріння – страх привертати увагу, бажання відгородитися.

Весь цей список – далеко не повний перелік захворювань, віднесених до психосоматичних. Тому можна дійти висновку про те, що будь-яке захворювання є результатом невирішених психологічних проблем. Звісно, не варто панікувати через кожен епізод головного болю або шукати психологічні причини у прища, що вискочив на лобі. Але якщо є будь-яке хронічне захворювання (особливо якщо воно було діагностовано несподівано), або проблеми зі здоров’ям «посипалися» одна за одною, як з рогу достатку (особливо якщо раніше здоров’я було на заздрість оточуючим), або за захворювання не допомагає жодне лікування, варто замислитися про можливу психологічну природу проблеми.