Вісцеральна остеопатія – це методика діагностики та лікування механічних, функціональних порушень і пошкоджень внутрішніх органів людського організму.

Вісцеральна остеопатія нормалізує роботу печінки, кишківника, покращує травлення і загальний обмін речовин. Методика лікування успішно застосовується в разі захворювань шлунково-кишкового тракту (проблеми перистальтики, закрепи), усуває гінекологічні проблеми, лікує хронічні захворювання сечостатевої системи, використовується для профілактики варикозного розширення вен.

Кожен орган має власну рухливість, яка працює в певному ритмі. Органи людського організму – серце, легені, шлунок, кишківник, печінка, нирки, завдяки зв’язкам, фасціям, мають ковзання один відносно одного. Порушення ковзання веде до порушення рухливості органів і різних дисфункцій.

Травми та захворювання хребта також позначаються на роботі внутрішніх органів. Остеопатичні техніки відновлюють внутрішню рухливість органу, внаслідок чого поліпшується кровообіг, лімфоутворення, загальний стан організму.

Під час проведення діагностики лікар-остеопат визначає розташування внутрішніх органів, їхню рухливість, стан навколишніх м’язових тканин і зв’язок. Він відновлює положення, зміцнює зв’язковий апарат, покращує лімфатичне дренування. Подібне лікування запускає біологічні механізми самовідновлення фізіологічних функцій і перериває патологічні процеси.

Рекомендації до застосування

Вісцеральну остеопатію рекомендовано за таких захворювань і патологічних процесів:

• коліти;
• опущення (птози) внутрішніх органів;
• спайкові процеси в черевній порожнині, спричинені оперативними втручаннями або запаленням;
• порушення функції сечовипускання;
• дискінезія жовчних шляхів;
• альгодисменорея;
• тривалі головні болі;
• порушення сну;
• болі в спині.

Вісцеральна остеопатія сприяє не тільки лікуванню внутрішніх органів. Вона так само лікує остеохондроз хребта і міжхребцеві грижі. Від стану внутрішніх органів, їхніх зв’язок і брижійок (лат. mesenterium – орган травної системи людини, за допомогою якого порожнисті органи черевної порожнини прикріплені до задньої стінки живота) безпосередньо залежить стан хребта. Працюючи з внутрішніми тканинами, можна ефективно вилікувати пацієнтів від хронічного болю в спині, особливо в попереково-крижовому відділі.

Зв’язок між станом хребта і вісцеральними органами – доведений вченими факт.

У жінок болі в попереку зумовлюються різними захворюваннями органів малого таза, і вісцеральна методика остеопатії дає змогу зцілити пацієнток від болю, навіть не пальпуючи хребет.

Однією з найбільших ендокринних залоз людини є печінка. У дорослої людини її вага сягає 1,5 кілограма. До неї за рахунок зв’язок кріпляться шлунок, права нирка, дванадцятипала кишка. У разі травм і струсів органів черевної порожнини може статися зміщення печінки, це призводить до патологічних процесів не тільки в самому органі й фіксованих із ним структурах, а й у шийному та грудному відділах хребта, правого плечового суглоба, крижово-клубового зчленування. Існуючі методики вісцеральної остеопатії відновлюють баланс печінкових зв’язок, допомагаючи пацієнтові за інших проблем, пов’язаних із порушеннями рухливості печінки.

Остеопатія дає організму людини сили боротися з різними патологічними процесами одним із найприродніших і найбезпечніших способів. У тілі людини всі структури перебувають у нерозривній єдності своєї взаємодії як функціональної, так і механічної. Це твердження є одним з основних постулатів науки під назвою вісцеральна остеопатія.

Взаємозв’язки органів тіла

З вертеброневрології відомо, що існують низка вертебро-вісцеральних (хребетно-органних) і вісцеро-вертебральних (органо-хребетних) рефлексів. У разі ураження (фіксації, зміщення) хребта на будь-якому рівні виникає порушення іннервації та кровопостачання пов’язаних із ним внутрішніх органів. Але правильний і зворотний рефлекторний зв’язок – у разі ураження внутрішніх органів хронічний підпороговий больовий імпульс викликає м’язовий спазм і вегетативний розлад кровопостачання на рівні хребта. Так само значними є механічні зв’язки внутрішніх органів (вісцери) та інших структур тіла.

Остеопатам відомо, що в разі спазму капсули органа, його зміщення та інших розладів на рівні структури-функції виникає напруга у зв’язковому апараті цих органів. Воно передається на навколишні структури й особливо хребет, створюючи умови для порушення його рухливості або зміщення. Якщо орган “тягне” він зміщує на себе й навколишні структури.

Усі органи мають певну нормальну рухливість відповідно до ритму дихання. Під час руху діафрагми відбувається зміщення одних органів відносно інших. Відомий вісцеральний остеопат Жан П’єр Барраль назвав взаємовідносини двох суміжних органів “вісцеральним суглобом”, що чудово відображає їхню функціональну рухливість.

Якщо рух буде порушено внаслідок запального процесу (злипання очеревини – спайків) або травматичної зміни положення, органи, компенсуючи дисфункцію, візьмуть на себе додаткову механічну роботу сусідніх органів, що може неблагополучно вплинути на їхні функції.

Таким чином, вісцеральна остеопатія опікується не тільки локальними проблемами внутрішніх органів, вона допомагає у розв’язанні загальних механічних і фізіологічних завдань. Наприклад, покращує механіку хребта та інших кістково-суглобових структур, впливає на функцію краніосакральної системи.

Вісцеральна остеопатія, завдяки оптимізації місцевого кровотоку і нервової регуляції, дає змогу усувати хронічні патологічні стани (холецистити, гастрити, коліти тощо) на рівні черевної порожнини – навіть за їхньої інфекційної зумовленості. Так само вісцеральна остеопатія сприятливо впливає на роботу урогенітальної сфери, допомагаючи жінкам позбутися хронічних болісних процесів на рівні матки, труб і яєчників, а чоловікам відновити потенцію і нормалізувати хронічні запальні процеси в простаті.

Незважаючи на безліч ефективних технік вісцеральної остеопатії та прихильність операторів саме до вісцеральної роботи, слід зазначити, що правильне остеопатичне лікування будується на синтезі трьох підходів остеопатії – повазі до структури, вісцери та краніосакральної системи в інтересах конкретного пацієнта.

Як швидко можна зняти біль за допомогою вісцеральної остеопатії?

На жаль, єдиної відповіді на це запитання не існує. Швидкість зняття больового синдрому залежить від індивідуальних особливостей кожного пацієнта. Лікування може тривати від 3 сеансів до 10 сеансів. В особливо запущених випадках до півроку.

Протипоказання до лікування методом вісцеральної остеопатії

• Абсолютні протипоказання:
• аневризма черевної аорти;
• тромботичні стани;
• гострі інфекційні захворювання;
• внутрішні кровотечі;
• гострі хірургічні захворювання органів живота (коли є ознаки локального або розлитого перитоніту).
• Відносні протипоказання:
• артеріальна гіпертензія;
• цукровий діабет;
• серцева та дихальна недостатність;
• злоякісні новоутворення.

Які функціональні можливості дає вісцеральна остеопатія?

Вісцеральна остеопатія відновлює фізіологічну рухливість органа й еластичність фасцій, покращує кровообіг і мікроциркуляцію в органах і тканинах, а також функції вегетативної та центральної нервової системи, нормалізує обмін речовин, усуває спазми гладкої мускулатури внутрішніх органів, нормалізує гормональний фон, запобігає рецидивам блокування хребців, суглобів таза, позитивно впливає на психоемоційний стан.