Стрес – це стан підвищеного напруження організму як захисна реакція на різноманітні несприятливі чинники (голод, холод, фізичні або психічні травми тощо).
Цикл статей про стрес, реакції на нього та способи виходу зі стресу:
- “Стрес – це не те, що з вами сталося, а те, як ви це сприймаєте.” [Ви тут]
- “Стадії та ознаки стресового стану“.
Організм – це надскладна система, ієрархічна, коливальна, саморегулювальна. Такі системи, згідно з теорією поведінки складних систем, надзвичайно чутливі до найменших впливів.
(Пригожин, Стенгерс, 1986; Хакен 1985; Князева, Курдюмов, 1992)
Підсистеми організму – менш складні, їхня чутливість нижча. Тому, якщо розвивається якась місцева реакція (підсистеми, органа, тканини тощо), то загальна реакція вже розвинулася. Інакше кажучи: місцева реакція не може розвинутися без загальної, оскільки розвивається у відповідь на сильніший чинник, що діє.
Півстоліття тому Ганс Сельє ввів у вжиток поняття стресу (Selje H., 1954), яке змусило вчених переглянути загальновизнані погляди на взаємодію людини з навколишнім середовищем. Виявилося, що поряд зі специфічними відповідями організму на той чи інший вплив, є загальні реакції, пов’язані з активністю гормональної системи. Сельє показав, що під час спеки й холоду, під час горя й радості, під час травми й сексу кора надниркових залоз виділяє певні гормони, які допомагають людині пристосовуватися до різких змін довкілля, хай би що їх спричинило. Сельє назвав це явище “адаптаційним синдромом” і з’ясував, що воно протікає в три стадії, що розгортаються як єдиний процес::
Якщо стрес протікає в рамках перших двох стадій – тоді все нормально, такий стрес навіть корисний для організму. Якщо ж захисних сил організму недостатньо, тоді настає третя стадія виснаження адаптаційних резервів, а це вже прямий шлях до хвороби.
За останні п'ятдесят років про стрес було написано сотні тисяч наукових і популярних статей. При чому кожен дослідник викладав свої особисті погляди на цей феномен. Буде справедливо, якщо ми надамо слово самому першовідкривачу стресу Гансу Сельє, який у популярній формі розповів про своє відкриття:
У наші дні багато говорять про стрес, пов'язаний з адміністративною або диспетчерською роботою, із забрудненням довкілля, з виходом на пенсію, з фізичним напруженням, сімейними проблемами або смертю родича. Але чи багато хто з гарячих сперечальників, які захищають свої тверді переконання, обтяжують себе пошуками справжнього значення терміна "стрес" і його механізмів?Більшість людей ніколи не замислювалися над тим, чи є різниця між стресом і дистресом!
Слово “стрес”, так само як “успіх”, “невдача” і “щастя”, має різне значення для різних людей. Тому дати його визначення дуже важко, хоча воно й увійшло в нашу повсякденну мову. Виникає питання: чи не є поняття “стрес” просто синонімом “дистресу”?
Distress - горе, нещастя, нездужання, виснаження, нужда; Stress - тиск, натиск, напруга.
Тоді під це поняття підпадають втома, біль, страх, необхідність зосередитися, приниження публічного осуду, втрата крові або навіть несподіваний величезний успіх, який призводить до зламу всього життєвого укладу. Відповідь на це запитання – і так, і ні. Ось чому так важко дати визначення стресу. Будь-яка з перерахованих умов може спричинити стрес, але жодну з них не можна виділити і сказати: ось це і є стрес, бо цей термін однаковою мірою стосується і всіх інших.
Як же впоратися зі стресом життя, якщо ми не можемо навіть визначити його?
Бізнесмен, який відчуває постійний тиск з боку клієнтів і службовців; диспетчер аеропорту, який знає, що хвилинне ослаблення уваги – це сотні загиблих; спортсмен, який шалено прагне перемоги; чоловік, який безпомічно спостерігає, як його дружина повільно та болісно помирає від раку, – усі вони відчувають стрес. Їхні проблеми абсолютно різні, але медичні дослідження показали, що організм реагує стереотипно, однаковими біохімічними змінами, призначення яких – впоратися зі збільшеними вимогами до людської машини.
Фактори, що спричиняють стрес (стресори), різні, але вони пускають у хід однакову по суті біологічну реакцію стресу. Різниця між стресором і стресом була, ймовірно, першим важливим кроком в аналізі цього біологічного явища, яке ми всі занадто добре знаємо з власного досвіду.
Стрес є неспецифічною відповіддю організму на будь-яке пред’явлення йому вимоги.
Щоб зрозуміти це визначення, потрібно спершу пояснити, що ми маємо на увазі під словом “неспецифічний”.
Кожна пред’явлена організму вимога в якомусь сенсі своєрідна або специфічна. На морозі ми тремтимо, щоб виділити більше тепла, а кровоносні судини шкіри звужуються, зменшуючи втрату тепла з поверхні тіла. На сонці ми потіємо, і випаровування поту охолоджує нас. Кожні ліки та гормон мають специфічну дію.
Однак, незалежно від того, якого роду зміни в організмі вони спричиняють, усі ці агенти мають і дещо спільне. Вони висувають вимоги до перебудови. Ця вимога неспецифічна, вона полягає в адаптації до виниклих труднощів, хоч би якими вони були.
Інакше кажучи, крім специфічного ефекту, всі агенти, що впливають на нас, викликають також і неспецифічну потребу здійснити пристосувальні функції й у такий спосіб відновити нормальний стан. Ці функції незалежні від впливу. Неспецифічні вимоги, що пред’являються впливом як таким, – це і є сутність стресу.
Стрес – неспецифічна реакція організму на ситуацію, яка вимагає більшої чи меншої функціональної перебудови організму, відповідної адаптації.
Розумового перенапруження, невдачі, невпевненість, безцільне існування – найшкідливіші стресори. З точки зору стресової реакції не має значення, приємна чи неприємна ситуація, з якою ми зіткнулися. Має значення лише інтенсивність потреби в перебудові або в адаптації.
Нелегко уявити собі, що холод, спека, ліки, гормони, печаль і радість викликають однакові біохімічні зрушення в організмі. Однак справа йде саме так. Кількісні біохімічні вимірювання показують, що деякі реакції неспецифічні й однакові для всіх видів впливів.
Медицина довго не визнавала існування такої стереотипної відповіді. Здавалося безглуздим, що різні завдання, фактично всі завдання, вимагають однакової відповіді. Але якщо замислитися, то в повсякденному житті багато аналогічних ситуацій, коли специфічні явища мають водночас спільні неспецифічні риси. На перший погляд важко знайти “спільний знаменник” для людини, столу і дерева, але всі вони мають вагу. Немає невагомих об’єктів. Тиск на чашу терезів не залежить від таких специфічних властивостей, як температура, колір або форма. Точно так само стресорний ефект пред’явлених організму вимог не залежить від типу специфічних пристосувальних відповідей на ці вимоги”.
Ганс Сельє “Стрес життя”.
Для чого існують різні реакції?
Один із парадоксів усього живого:
Для збереження гомеостазу – відносної, динамічної сталості внутрішнього середовища організму – необхідний розвиток реакцій.
Творчий колектив проекту “Світ Людини”