Перикардит – це серцеве захворювання, що характеризується запаленням запалення зовнішньої сполучної оболонки серця – перикарда, що виникає внаслідок зараження різними мікроорганізмами. Може мати форму патології або бути ускладненням після інфаркту.

Причини виникнення перикардиту

Найчастіше перикардит виникає через туберкульоз або ревматизм. Якщо причина туберкульоз – хвороба виникла через інфекційний алергічний процес. Якщо перикардит спричинений ревматизмом – відбувається ураження внутрішнього шару оболонки стінки та м’язово-серцевого шару серця.

Фактори, що збільшують шанс виникнення перикардиту:

• зараження організму інфекціями;
• порушення руху крові по судинах, набряки;
• захворювання серця;
• механічні пошкодження серця під час операцій;
• алергічні захворювання;
• порушення процесів обміну речовин;
• системна запальна хвороба в оболонках серця.

Класифікація

Гострі перикарди

Прогресують стрімко, тривають близько 6 місяців. Включають у себе:

• фіброзний перикардит, який виникає через підвищене відкладання ниток фібрину;
• ексудативний – є результатом підвищеного накопичення випоту.

Хронічні перикарди

Протікають повільно, тривають понад 6 місяців. Поділяються на:

• ексудативний;
• адгезивний – залишкове явище перикардитів;
• ексудативноадгезивний.

Симптоми перикардиту

Ознаки захворювання залежать від його форми та стрімкості перебігу. Початок хвороби в більшості випадків відбувається без вираженої симптоматики, з незначними, непомітними проявами.

Симптоми сухого перикардиту:

• больові відчуття в ділянці серця, що віддають у шию або в голову. Болі терпимі, іноді можуть посилюватися і мати болісний характер. Мають схожість із нападами стенокардії;
• болі стають сильнішими, коли пацієнт лягає, глибоко вдихає, кашляє і ковтає. При спокійному диханні і в положенні сидячи болі слабшають;
• лихоманка;
• слабкість, втрата працездатності, нездужання;
• бездіяльність «Нітрогліцерину» проти болю;
• задишка, кашель, можлива поява висипу.

Симптоми ексудативного перикардиту:

• найбільш виражені симптоми – лихоманка та озноб;
• якщо причина хвороби алергічна, температура залишається на нормальному рівні, якщо вірусна або бактеріальна – температура підвищується;
• слабкість, підвищена стомлюваність;
• при сильному вдиху – дискомфорт, болі в серці;
• набряки в районі серця, на шиї, больові відчуття.

Діагностика перикардиту

Важливо вчасно діагностувати захворювання, оскільки якщо не лікувати перикардит, можливий летальний результат. Діагностика включає в себе збір анамнезу про хворобу, ґрунтуючись на скаргах пацієнта. Процедури, які призначаються для діагностики хвороби:

• загальний, імунологічний та біохімічний аналіз крові;
• ЕКГ;
• ехокардіографія;
• рентген;
• МРТ;
• комп’ютерна томографія;
• УЗД.

Лікування

Способи терапії залежать від типу, причин і тривалості захворювання. Якщо причина перикардиту – вірусне захворювання, головним засобом терапії будуть противірусні медикаменти. У разі бактеріального перикардиту – антибіотики.

Терапія має починатися з діагностики, оскільки вживання невідповідних препаратів може не тільки бути неефективним, а й погіршити ситуацію.

Лікування цього захворювання містить у собі безліч складових.

Режим

Усі пацієнти з цією патологією мають бути госпіталізовані. Рекомендований постільний режим. Хворий повинен утримуватися від сильних фізичних навантажень. Проводиться регулярний моніторинг тиску.

Медикаментозне лікування

Включає в себе:

• проведення процедур проти вірусних та інфекційних мікроорганізмів, якщо хвороба – гострий перикардит без патології;
• нормалізацію метаболізму;
• протимікробну терапію;
• дезінтоксикацію.

Хірургічне лікування

Якщо хвороба загрожує життю пацієнта і якщо протягом 3 тижнів лікування немає позитивних змін, то застосовується оперативне втручання. Хірургічне лікування цієї хвороби абсолютно безпечне.