Остеопатія використовує маніпуляційні техніки для підтримки фізіологічних функцій і адаптації. Ці умови змінюються за наявності соматичної дисфункції (СД) – зміненої функції компонентів каркасної системи організму. Незважаючи на широке застосування СД у клінічній практиці та освіті, раніше дослідження показували низькі результати з погляду надійності та валідності.

У цій теоретичній статті автори пропонують обґрунтувати новий клінічний погляд на соматичну дисфункцію, що передбачає іншу пальпаторну оцінку його клінічних ознак: “Модель варіабельності”.

Методи

У січні – березні 2019 р. було проведено подвійний одночасний пошук літератури в електронній базі даних Medline. У першому випадку було проведено критичний аналіз клінічних ознак, які найчастіше використовують для виявлення соматичних дисфункцій. У другому було сформульовано авторську гіпотезу, пов’язану з оцінкою варіабельності рухів у нейтральній зоні (НЗ).

Обговорення

Модель варіабельності пояснює, як оцінка діапазону рухів у НЗ необхідна для виявлення СД, його асиметрії рухів і відносного обмеження.
Модель варіабельності пояснює семіотику УД, яка може бути пов’язана з “адаптивністю організму”, що має відношення до концепції здоров’я. Нарешті, ця парадигма спрямована на створення нових розробок у царині досліджень, особливо щодо надійності та клінічної значущості УР.

Висновки

Варіабельність рухів дає змогу інтерпретувати клінічні ознаки як спробу організму підтримувати здоровий стан. Ця парадигма має бути включена в майбутній контекст остеопатії, що дасть змогу краще пояснити патофізіологічний механізм соматичної дисфункції, не забуваючи при цьому про точність його фізикального дослідження.