Що таке біодинамічна краніосакральна терапія?

Тарас Железняк 10 Бер, 2019 Без рубрики, Биодинамика, Краніосакральна терапія ЦНС

Прочитавши близько десятка сформульованих понять про те, що таке біодинамічна краніосакральна терапія (БКТ), та поговоривши з чималою кількістю людей, які “в темі”, стикаєшся з думкою, що БКТ не можуть обґрунтувати з наукового погляду. І теоретично це так, адже не знаючи основ остеопатії, доволі важко зрозуміти, що таке біодинамічна краніосакральна терапія і як вона працює.

Під час вивчення програми БКТ Асоціації біодинамічної краніосакральної терапії Північної Америки, яку викладав корінний американець, раптом стало зрозуміло, що основною проблемою, яка призводить до нерозуміння галузі альтернативної медицини, є комунікація.

Західна медична парадигма використовує специфічну мову та методологію для пояснення фізіологічного каскаду, що веде до стану хвороби або одужання. Також, традиційна китайська медицина та біодинамічна краніосакральна терапія використовують абсолютно різні підходи та методології, що базуються на абсолютно різних медичних традиціях та парадигмах.

Саме тому, коли, наприклад, лікар, який володіє біодинамічною краніосакральною медициною, намагається пояснити свої підходи нашому медичному співтовариству, його пояснення часто перекладають як безглуздий і ненауковий набір слів через специфіку термінів і мовний бар’єр. Це можна порівняти з тим, як турист американець, приїхавши до Китаю, і зайшовши до ресторану намагається замовити гамбургер англійською мовою. Мало того, що ця мова не є основною мовою в Китаї, так ще й гамбургери не входять до меню китайського раціону.

Розуміючи різницю підходів у вищеописаному прикладі, спробуємо розробити пояснення біодинамічної краніосакральної терапії, яке також мало б науковий сенс у царині нашої медичної парадигми.

Давайте почнемо з вегетативної нервової системи (ВГС) і двох її підсистем – симпатичної та парасимпатичної.

Вегетативна нервова система – це унікальний біологічний механізм, який діє на підсвідомому рівні, підтримуючи життєво важливі гомеостатичні функції. Він відповідає за природне функціонування систем, які день за днем підтримують у нас життя. Наприклад, потік крові та її тиск, температура тіла, робота системи дихання, перетравлення та засвоєння їжі.

Вегетативна нервова система має два відділи: симпатичний і парасимпатичний.

Симпатична нервова система – це одна з двох частин вегетативної нервової системи, що складається з нервових волокон, що містить у собі короткі прегангліонарні аксони, які простягаються до гангліїв, розташованих поблизу грудного та поперекового відділів спинного мозку, та довгі постгангліонарні нейрони, що простягаються від гангліїв до органів. Волокна симпатичних еферентних нейронів також називають грудопоперековим відтоком.

Основна функція симпатичної нервової системи полягає в підготовці організму до надзвичайних ситуацій і швидкої мобілізації для уникнення небезпеки. Простіше кажучи, симпатична нервова система контролює реакцію організму в стані “боротьба або втеча”.

Наприклад, якщо за вами женеться ведмідь, ви намагаєтеся бігти якнайшвидше, завдяки вашій симпатичній нервовій системі.

Парасимпатична нервова система – це одна з двох частин вегетативної нервової системи, що складається з прегангліонарних аксонів, які взаємопов’язані з органами гангліями в краніальній і сакральній ділянках спинного мозку, та коротких постгангліонарних нейронів, які простягаються від гангліїв до органів. Таким чином, волокна парасимпатичних еферентних нейронів також називають краніосакральним відтоком.

Основні відмінності симпатичної та парасимпатичної систем

Парасимпатична нервова система є прямою протилежністю симпатичної. Її часто називають системою “відпочинку та засвоєння”. Функція системи в організмі поповнювати ресурси та відновлювати будь-яку частину тіла, яка зазнала психофізичних змін протягом певного відрізка часу.

У житті симпатична і парасимпатична системи врівноважують одна одну. Для кожної стресової ситуації, яка активує симпатичну нервову систему, є рівна кількість часу роботи парасимпатичної нервової системи, щоб запустити і відновити будь-яку “несправність”.

Сьогодні прискорений ритм життя не дає змоги відводити рівні проміжки часу для кожної з цих систем. Таким чином, нервова система самостійно визначає, з якою дисфункцією важливо відпрацювати негайно, а яку можна відкласти на потім. Список пріоритетів має такий вигляд:

1. Життєво важливі функції. Важливо, щоб серце продовжувало працювати, щоб в організм надходив кисень і відбувалося ефективне позбавлення від вуглекислого газу. Важливо, щоб нирки фільтрували кров. Підтримка життєво важливих функцій – це основний пріоритет існування організму.
2. Нервова система. Якщо ви робите фізичну роботу, ваша нервова система має адаптуватися до неї, переконавшись, що ваше тіло може рухатися відповідно до вимог, які ви ставите йому на цей момент. Якби це було не так, ви б просто знепритомніли, тому що ваші клітини не отримували б достатньої кількості кисню тільки тому, що ваша нервова система не адаптувалася до збільшення метаболічних вимог під час занять спортом.
3. Емоції. Якщо ви роздратовані, система організму має адаптувати вас до збільшення температури тіла й отримання більшої кількості кисню. Якщо ж ви пригнічені, ваша нервова система повинна адаптуватися до зменшення кисню, що надходить. Іншими словами, що менше витрачається енергії, то менше потрібно кисню для підтримання режиму життєзабезпечення.
4. Фізичні та емоційні травми. На жаль, цей пункт є останнім у списку. Тож лише тоді, коли з’являється зайвий стан спокою в організмі, система віддає пріоритет подіям минулого. Якщо стан спокою є дефіцитним, ви лише накопичуватимете стрес, бо ваш організм не має у своєму розпорядженні часу, достатнього для його опрацювання. І це велика проблема! Єдина проблема чудово сконструйованої природою системи, яка побудована на достатній кількості часу для опрацювання накопичених стресових станів.

Сьогодні ми не маємо цих життєво необхідних запасів для роботи парасимпатичної нервової системи, і старі психофізичні травми продовжують своє довгострокове зберігання в тканинних структурах тіла. Але й тут є межа. Це захисна реакція організму, яка переводить накопичені надлишки в дисфункції організму. Ресурси самовідновлення організму завжди орієнтовані на підтримання здоров’я і роблять усе можливе, щоб підтримувати всі функції тіла в найоптимальнішому працездатному стані. Якщо ви відчуваєте стрес або хворі, організм, як і раніше, орієнтований на оптимальне функціонування і здоров’я в межах заданих параметрів і можливих ресурсів, доступних для нього, навіть якщо, на вашу думку, він не працює так, як він повинен.

Перш ніж перейти до питання про те, що таке біодинамічна краніосакральна терапія, необхідно розглянути ще один компонент ВГС і симпатичних та парасимпатичних станів.

Функція центральної нервової системи – це протокол реакцій, заснований на єдиному постулаті – зберегти вам життя. Він має здатність відрізняти момент небезпеки від розміреного ритму життя. Коли ви в небезпеці, ваша симпатична нервова система дає команду, і ви готуєтеся або до боротьби, або ухвалюєте рішення бігти. І навпаки, коли ви в безпеці, ви розслабляєтеся і відпочиваєте, а ваша симпатична нервова система відключається, даючи можливість активувати ресурси парасимпатичної системи.

Почуття безпеки – це досить відносне поняття. Найчастіше немає чітких меж, які вказують на те, що вам нічого не загрожує. Ви можете добиратися на роботу тим самим шляхом, що й сотню разів до цього, і раптово відчути, що щось не так. Через кілька секунд ваша машина потрапляє в аварію.

Звідки взялося це почуття і яка частина вас усвідомлювала небезпеку, що насувається? Попередження походить від вашої нервової системи, адже саме вона усвідомлювала небезпеку, що насувається. ЦНС оцінює себе і навколишній стан кожну 1/100 секунди. Це відбувається з двох причин:

• по-перше, щоб переконатися, що всі системи всередині тіла функціонують так, як повинні;
• по-друге, щоб переконатися, що світ навколо безпечний.

Що таке біодинамічна краніосакральна терапія?

Біодинамічна краніосакральна терапія – це лікувальний комплекс методик, який переводить ваше тіло із симпатичного стану в парасимпатичний. Перехід від боротьби або втечі до відпочинку та відновлення необхідний для зцілення отриманих зовнішнім впливом дисфункцій. Без цього переходу тіло, як механізм, не може перейти з режиму обслуговування в режим ремонту. Коли людина хвора, вона більшу частину часу проводить у ліжку, тому що це єдиний стан, який дає змогу дати тілу час, увімкнути механізм самовідновлення.

То як же біодинамічний краніосакральний терапевт “перемикає” організм із симпатичного стану в парасимпатичний? Оскільки нервова система кожної живої істоти побудована так, щоб виявляти, що відбувається в зовнішньому середовищі, вона також здатна виявляти інші нервові системи поблизу. Специфіка роботи краніосакрального терапевта постійно тренує можливість переводити власне тіло в парасимпатичний стан і підтримувати його стільки, скільки це необхідно. Нервова система пацієнта, за своєю суттю оцінюючи стан нервової системи практикуючого через близькість його розташування, в кінцевому підсумку починає копіювати нервову систему фахівця.

Для прикладу роботи цього механізму необхідно порівняти його з тим, як змінюється наш настрій, коли ми перебуваємо поруч зі щасливими, сумними або сердитими людьми. Якщо ми перебуваємо в присутності сумної людини, ми піддаємося її емоціям. Якщо ми перебуваємо в компанії щасливих людей, їхнє щастя часто “заразне”, і ми налаштовуємося на їхню хвилю. Якщо ж ми перебуваємо поруч з іншою спокійною людиною (парасимпатичний стан), ми теж почуватимемося спокійно, незважаючи на напружений день.

То як можливий цілющий вплив, коли терапевт перебуває поруч зі своїм пацієнтом? Відповідь криється в тонких механізмах нервової системи. Маніпуляційні техніки є тим самим ключовим впливом, за допомогою якого терапевт вводить клієнта в парасимпатичний стан, даючи змогу його тілу отримати час, необхідний для того, щоб почати “ремонтувати” ушкодження, яке було отримано в минулому.

Біодинамічна краніосакральна терапія не є езотерикою. Принцип її дії заснований на законах фізіології.