UA
Краніосакральна терапія – точна діагностика організму
Метою діагностики тіла за допомогою методики краніосакральної терапії є точне визначення дисфункцій краніосакральної системи, а також будь-яких обмежень, які посилюють зовнішній вплив на краніосакральну систему людини. Саме тому краніосакральна терапія – це найточніша діагностика організму на сьогоднішній день.
Симптоми недуги можуть виникати внаслідок будь-яких внутрішній дисфункцій, наприклад, шовного ущільнення між потиличною та скроневою кістками, що формують яремний отвір, що може спричиняти защемлення блукаючого нерва або спричиняти проблеми шлунково-кишкового тракту.
Також симптоматика може виникати внаслідок зовнішнього обмеження, наприклад, гіпертонусу шийної мускулатури, що сприяє стисканню атлантопотиличного суглоба, а це збільшує тиск на основу черепа і фіксацію дуральної труби.
Дисфункції, що спричиняють симптоми в пацієнта, які перебувають у діафрагмах або в кістково-м’язових структурах, віддзеркалюють одна одну – там, де обмеження існує в одному типі, воно існує в іншому, й обидва мають бути виявлені та виправлені, щоб повне одужання стало можливим.
З огляду на все вищесказане, методика краніосакральної терапії, з погляду наукового підходу, містить повний спектр аналітики для оцінки складних структурних і системних взаємозв’язків.
Точна діагностика організму
Оцінка краніосакрального ритму
Десятикроковий протокол починається з оцінки краніосакрального ритму, за допомогою пальпації через кістково-м’язову систему. Цю оцінку проводять за сімома точками вислуховування, щоб дати можливість порівняльним аналізом визначити тип обмеження і його первинне або вторинне місце розташування. Часто необхідно виправити саме вторинні обмеження, щоб точніше діагностувати первинну дисфункцію. Подібними точками вислуховування є:
- п’яти;
- тильна сторона стоп;
- стегна.
На перших трьох точках вислуховування оцінювання симетрії, якості, амплітуди та швидкості краніосакрального ритму виконується за допомогою рухів зовнішнього та внутрішнього обертання. У десятикроковому протоколі це є базовим аналізом дисфункцій.
Остеопат стоїть біля ніг пацієнта, що лежить на спині, і обережно охоплює п’яткову зону обох ніг, повернувши долоні догори. Пальпація п’яткових зон клієнта забезпечує як фізичне, так і енергетичне заземлення. Руки терапевта з боку спини клієнта дають змогу пальпувати фізіологічну інформацію, використовуючи весь фасціальний ланцюг від п’ят до голови.
Лікар рухається до задньої ділянки стоп, поклавши розслаблені долоні на тильну поверхню ступень і щиколотки. Пальпується краніосакральний ритм уздовж переднього фасціального ланцюга, що дає змогу порівнювати його відносно фронтальних площин тіла.
Потім терапевт стає зліва від пацієнта і кладе долоні на передню частину стегон. Оцінка величин цієї точки вислуховування діагностує ділянку таза і нижніх кінцівок:
- передні верхні клубові ості хребта таза (ASIS);
- передня нижня реберна область;
- фронтальна область плечей.
Наступні три точки діагностики дають можливість терапевту прослухати краніосакральний ритм і порівняти його з ритмом дистальних станцій прослуховування. Наприклад, чим амплітуда і швидкість вищі за ділянку таза, тим каудальніше існує обмеження в краніосакральній системі. Якщо ритм вище таза відповідає нормі, але біля ніг він різної амплітуди, значить, у ділянці таза є дисфункція. Однак, якщо вище і нижче таза ритми збіглися, значить відчутного обмеження краніосакрального руху в ділянці таза немає.
Звід черепа
У десятикроковому протоколі, коли терапевт “вислуховує” череп, він отримує вичерпну інформацію про те, чи є порушення краніосакрального ритму нижче великого потиличного отвору.
Десятикроковий протокол КСТ за навчальною програмою курсів остеопатичної школи Володимира Гламазди Світ Людини.
Для ефективного пальпування й оцінки руху кісток черепа в краніосакральному ритмі використовуються три основні захоплення. Остеопат розташовує руки так, щоб забезпечити комфортну точність пальпації, а це, в свою чергу, залежить від відмінностей у розмірах рук і черепа.
Перше захоплення – використовується не тільки для пасивної пальпації, а й для перевірки механіки черепа за допомогою оцінки краніосакрального ритму в місці, де він зароджується, а також і для виявлення деформацій (зміщення клиноподібної кістки відносно потиличної) та подальшої оцінки реакції на внесення корекції в роботі клиноподібної і потиличної кісток. (Сфенобазилярний синхондроз, сфенофронтальні шви, шеносквамозні шви, соскоподібні відростки і потилично-тім’яна частина лямбдоїдного шва).
Друге захоплення – вислуховування ритму потиличної і лобової кісток у краніосакральному ритмі. У руці, розташованій дорсально, знаходиться потилична кістка, інша рука вільно накриває лобову кістку. До лобової кістки кріпиться решітчаста кістка, яка є ще одним місцем кріплення дуральної труби, і це вислуховування дає цілісну картину руху дуральної труби в краіноскаральному ритмі.
Третє захоплення – вислуховування більшості кісткових структур, що формують мозковий череп, всією поверхнею долоні та всіма пальцями. Тоді як Перше захоплення дає змогу отримувати інформацію від чотирьох пальців, а Друге дає змогу отримувати інформацію від семи долонь, Третє захоплення дає змогу отримувати інформацію від усіх десяти пальців і обох долонних поверхонь. Третє захоплення включає можливість пальпувати сфенобазилярний суглоб, потилично-соскоподібний шов і соскоподібний відросток, скронево-нижньощелепний суглоб, виличні відростки, нижню щелепу, скроневі кістки, тім’яні кістки, вінцевий шов, скронево-тім’яний шов, сфеносквамозні шви, сфенофронтальні шви та потилично-тім’яну частину лямбдоїдного шва.
Симетрія руху цих структур, суглобів, швів і сполучних м’яких тканин, а також загальна якість, амплітуда й частота краніосакрального ритму під час пальпації в ділянці черепа об’єднуються з інформацією з попередніх станцій вислуховування для завершення оцінки краніосакрального ритму та локалізації обмежень або по черепній коробці, або по нижній частині тіла.
Десятикроковий протокол передбачає роботу з п’ятьма діафрагмами:
- тазовой;
- грудно-черевної;
- верхньої апертури входу в грудну клітку;
- під’язикової кістки;
- шийно-потиличного переходу та потиличної кістки (як діафрагми).
Це необхідно для того, щоб зняти затискачі в м’яких тканинах, що призводять до обмеження руху дуральної труби (Твердої мозкової оболонки).
Оцінка руху твердої мозкової оболонки (dura mater)
Оцінка руху твердої мозкової оболонки є важливою методикою краніосакральної терапії. Від цього залежить точна діагностика організму, і в десятикроковому протоколі етап оцінки пов’язаний з використанням методів розгойдування і витягування.
Усередині хребта дуральна труба вільно ковзає між прикріпленням у S2 і каудально, через прикріплення до тіл хребців C3-C2, з безперервними волокнами в C1 і через прикріплення до великого потиличного отвору. Дуральна труба передає рухи і патерни напруги між потилицею і крижами, а в разі обмеження вона сприяє виникненню дисфункції краніосакральної системи.
Після зняття гіпертонусу і рестрикції м’яких тканин і кісткової компресії за допомогою роботи з діафрагмами, декомпресії L5-S1, мобілізації крижово-клубової кістки і, за необхідності, мобілізації крижово-куприкової ділянки, терапевт може оцінити рухливість дуральної труби без істотного впливу патернів деформації в цих суміжних ділянках і структурах.
Щоб оцінити дуральну трубу, терапевт сидить збоку від лежачого на спині пацієнта і кладе одну руку під потилицю клієнта, а іншу – під крижі. Спочатку моніторинг є пасивним, і терапевт просто відзначає рух, не втручаючись у нього. Якість руху в потилиці порівнюється з якістю руху в крижах. Потім ковзний рух твердої мозкової оболонки продовжується за допомогою плавного, схожого на розгойдування руху обох рук каудально-краніально і контролюється.
Іноді легше оцінити рух дуральної труби в положенні клієнта “лежачи на боці”. У цьому випадку терапевт накладає одну руку на потиличну кістку, здійснюючи легке витягування до потилиці, а другу руку кладе на крижі, обережно витягаючи їх у бік нижніх кінцівок. У будь-якій із позицій терапевт використовує підвищену пальпаційну чутливість, розширюючи свою пропріоцептивну здатність по всій довжині хребта, для локалізації обмежень.
Оцінка фасціальної мобільності
Під час сеансу біодинамічної краніосакральної терапії рухливість фасцій найяскравіше проявляється під час роботи з діафрагмами, коли тканини майже чарівним чином переміщуються під пальцями. Уважний терапевт, який відстежує цей рух, також може використовувати цю навичку для визначення обмежень всередині фасціальних шарів через будь-яку точку тіла. Інший приклад того, як пальпація фасціальних рухів вплетена в техніку краніосакральної терапії, можна дізнатися на першій станції вислуховування, коли терапевт бере п’яти клієнта та отримує тонку фізіологічну інформацію, що йде через увесь задній фасціальний поїзд.
Оцінка фасціального ковзання може бути використана для визначення місця розташування та отримання додаткової інформації про конкретні обмеження за допомогою кінчиків пальців, які м’яко витягають фасціальний шар під шкірою в різних напрямках. Ця техніка має бути адаптована терапевтом до свого стилю роботи.
Техніки роботи з кістками мозкового черепа (парними й непарними) слугують для зняття обмежень у русі кісток, роботи з черепними швами (лускатий, вінцевий, сагітальний і лямбдовідний), для роботи з мобільністю та мотивованістю всіх кісток черепа й гармонізацією їхніх сполук.
Наприкінці сеансу проводиться точна діагностика організму, що включає в себе повторне вислуховування краніосакрального ритму пацієнта, для порівняльного аналізу з первісним і формування висновків про результативність сеансу, а також для виявлення змін у функціонуванні системи після завершення маніпуляцій.