UA
Що впливає на розвиток психосоматики в дитини?
Розлад, що виражається хворобливими відчуттями і захворюваннями тіла через дискомфортний стан психіки, зачіпає і дорослих, і маленьких дітей. Окремі хвороби та стани можуть заявляти про себе в досить дорослому віці, проте нерідко їхня першопричина лежить у ранньому дитинстві.
Окрім відомих чинників, як-от психотравма та схильність до самобичування, існують ще кілька підстав. Саме вони впливають на розвиток у дитини рис, що «підгодовують» психосоматику. Подібного роду чинники можна вважати патогенними, оскільки вони чинять незримий негативний вплив на розвиток маленької людини.
Звичайно, деякі особистісні риси, якими наділений малюк (вразливість, вразливість, тривожність), можуть стати підживленням для зростання розладу, пов’язаного з тілом і психікою.
Психосоматика у дитини: чинники формування
Однак окремі моменти відводяться сім’ї та найближчому оточенню, які здатні спровокувати появу психосоматики в дитини. І тут відіграє роль і момент, коли дитина бере приклад з батьків, і ситуація, коли самі батьки не в силах утримувати під контролем свої реакції, почуття, поведінку.
- хвороби вдома
Дитина, яка росте в ситуації, коли вдома є людина з важким соматичним захворюванням, може мимоволі ввібрати в себе певні риси поведінки. Особливо згубно на психосоматичний розвиток малюка впливає людина, наділена хронічним захворюванням, за якого відзначаються зовнішні прояви. Ними стають: кашель, задишка, задуха, тремор, тики різних варіантів і багато іншого.
- Нерозв’язні сімейні конфлікти
Діти вкрай чутливі до негативної атмосфери вдома, до сварок, скандалів і безпосередніх конфліктних ситуацій між батьками, родичами. Конфлікт, який спостерігає малюк, може з’явитися для нього травматичним, а потім така травма стає фундаментом для нічних страхів, неврозів, депресій, психосоматичного розладу.
Негативним фактором є для психосоматики дитини не просто конфліктна ситуація, а безпосередня нездатність вербально вирішити її. Якщо у конфлікт, що виник, втягнута і сама дитина, то це ще негативніше здатне на ній позначитися.
Популярність соматизації в сім’ї
Для тата, мами та інших родичів, які оточують маленького чоловічка, захворювання можуть бачитися як вигідна ситуація. У сім’ї оцінка хвороби йде як можливість адаптації до кризових, стресових впливів життя. Хворобливий стан також знімає відповідальність з членів сім’ї, допомагає отримати деяку умовну вигоду з будь-яких обставин. Дитина переймає подібний стиль поведінки, формуючи всередині себе зачатки психосоматичної особистості.
- Сім’я як ціле
Сім’я уявляється для будь-якого малюка чимось дружним, єдиним, цілим. Однак якщо патогенне тло, що переважає в сімейній обстановці, стає звичним, воно несе негативні наслідки. Єдина думка всіх членів сім’ї про те, що вираження почуттів і емоцій – поганий тон, впливає на дитину. Маленький чоловічок починає вчитися контролювати, стримувати почуття, а це веде до їхнього згасання. Фундамент психосоматики в дитини закладено.
У такій сім’ї нерідко не приділяється увага емоційному розвитку малюка, а подібне загрожує бідністю чуттєвого спектра. Це тягне за собою неприємні наслідки.
- Агресія
Агресія може бути відкритою або стриманою (пригнічуваною), спрямованою у зовнішній світ (на інших людей) або виключно всередину (на себе). Агресія – згубне і сильне почуття, здатне стати руйнівною силою. Агресивна атмосфера вдома, демонстрація аутоагресії (спрямованої на себе) перед дитиною або безконтрольність цього почуття згубно позначаються на малюку. Агресія від батьків породжує агресивний стан усередині маленької людини. А як він виразиться – передбачити надто складно.
- Відсутність розуміння від батьків
Цей фактор не несе в собі звичного значення. У цьому варіанті мається на увазі те, що батьки не здатні помітити емоційні або тілесні прояви малюка. Це відзначається вже з перших днів життя дитини. Ні тато, ні мама не можуть розпізнати, «прочитати» і зрозуміти емоційний прояв з боку дитини. А, як наслідок, і розібратися в її тілесних станах.
Таке невміння означає і нездатність навчити малюка розбиратися в почуттях, відчуттях. Це призводить до внутрішнього конфлікту в дитини, до збіднення емоційного спектра, до відсутності співдружності між психікою та сомою.
Мати і дитина
Така патогенна основа криє в собі безліч деталей та аспектів. Деякі материнські риси, які можуть потрапляти в основу психосоматогенної матері, негативно впливають на маленького чоловічка. До них належать: конфліктність, агресивність, тривожність, схильність до нав’язливих ідей, параноїй, страхів і фобій. Тут може виникати ефект зараження, дитина почне переймати собі такі особистісні риси.
Цей фактор також містить у собі ще кілька підстав:
- негативне ставлення матері до самої себе;
- тілесні прояви матері, наповнені негативними емоціями;
- невміння конструктивно вирішувати дитячі конфліктні ситуації і, як наслідок, підвищення тривожності, агресивності, страху;
- дезорганізація активності, дій у рамках хвороби дитини або іншої небезпечної ситуації, що призводить до істерик і навіть повного паралічу на тлі зростаючої тривожності, страху;
- будь-які особливості взаємодії дитини з матір’ю або іншими найближчими дорослими.
Якщо всередині сім’ї на дитину чиниться відчутний вплив у контексті більшості з подібних чинників, то зростає ризик розвитку і розладу, і формування психосоматичної особистості. А психотравми раннього дитинства накладають відбиток на все життя людини.
Практично повне виключення з життя малюка негативу і неприємної атмосфери, грамотний і правильний підхід до його виховання в змозі убезпечити від ситуацій, що провокують психосоматику в дитини.