UA
Симпатикотонічні та парасимпатикотонічні стани
На практиці лікар часто зустрічається з такими станами в пацієнта, як симпатикотонія або парасимпатикотонія. Ці постійні нефізіологічні стани характеризують тип вегетативної дистонії, яка є фактором, що привертає увагу до розвитку функціональної патології в майбутньому.
Патологія може виникнути через гіпертонію однієї складової вегетативної нервової системи (ВНС) або недостатність іншої. У першому і в другому випадку порушення ідентичні, вони характеризуються численними ознаками і стосуються різних функцій організму.
На малюнку 1 показано зв’язки симпатичного і парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи з внутрішніми органами.
Симпатикотонічний синдром
Стенічний і катаболічний пацієнт, нервовий, неспокійний, збуджений, рухливий (гіперкінезичний), балакучий, екстраверт, компанійський, дратівливий, що має тенденцію до агресивності, з розвиненою розумовою діяльністю. Гіперемічне обличчя, шкіра матова, рум’янець, суха і лущиться, реагує на дермографізм, вкривається “мурашками” під час дотику. Мало пітніє, живий погляд, мідріаз, екзофтальм, зменшена лакримальна секреція, суха, атрофічна, вкрита кіркою слизова оболонка носа. Рясне жировиділення, рідке волосся (андрогенна тенденція). Тяжкість у шлунку після їди. Уповільнена гепатовезикулярна діяльність. Кишкова атонія як чинник атонічних закрепів. Сечовипускання нормальне, але не часте. Безсоння, іноді сомнамбулізм. Йому завжди спекотно, шукає прохолоди. У чоловіків тенденція до ранньої еякуляції. Фригідність і вагінальна гіпогіремія у жінок. Короткий менструальний цикл, рясні менструальні виділення. Тенденція до недостатності маси тіла.
Ваготонічний синдром
Астенічний пацієнт, анаболічний, стурбований, тенденція до депресивності, боязкий, інтроверт, любить самотність. Легко відмовляється від розумового зусилля. Бліде обличчя, бліда і жирна шкіра, чутливий до гістаміну, багато пітніє, вологі долоні і ступні ніг, тьмяний погляд, короткозорість, енофтальмія, рясна лакримальна секреція, гіпертрофічна, рясна слизова оболонка носа, слизова оболонка носа, яка рясно секретується, завжди вологий рот із гіперсалівацією, нерясне жировиділення, рясний ріст волосся, естрогенічна (статева) тенденція, брадикардія, гіпотонія, тенденція до ліпотимії, розширення вен, тенденція до астми, печія через підвищену кислотність шлунка, нудота та переповнений шлунок, сонливість після їди, аерофагія, болі в ділянці сонячного сплетіння, кишкові спазми зі спазмодинамічними кольками, проносами та нерегулярними закрепами. Нерясне, але часте сечовипускання. Гіперсонливість, іноді з кошмарами. Мерзлякуватий, шукає тепло. Тенденція до швидкої ерекції. Розвинене лібідо, велика любрифі-кація та вагінальна гіпергіремія. Довгий менструальний цикл, не рясні менструальні виділення. Тенденція до алергій. Тенденція до надмірної маси тіла.
Дистонічний синдром
Ранкова астенія. Безсоння в другій половині ночі (після 4 години ранку), потім бажання спати новим сном у момент пробудження. Тахікардія. Гіпотонія та ортостатичний синдром. Болі в ділянці грудини та ребер (болісний тиск на рівні III ребра). Утруднене травлення. Гіркота в роті вранці (жовчний міхур). Мігрені та цефалгії. Фобії та фотофобії. Тяжкість у ногах. “Мурашки” кінцівок. Сухість шкіри. Занепокоєння і туга. Інтелектуальна стомлюваність.
Псевдопатологічні вегетативні стани
Теоретично симпатикотонічні або парасимпатикотонічні стани, поки вони ще є фізіологічними, можуть зумовлювати майбутні патологічні стани вегетативного генезу. Тіло – продукт розвитку трьох ембріологічних тканин, і в людини може переважати одна тканина над іншою, а наслідком цього є переважання того чи іншого вегетативного типу, пов’язаного з переважаючою тканиною. Таким чином, виникає поняття людського біотипу з ембріональними, морфологічними, вегетативними та метаболічними характеристиками, властивими даному біотипу [Саро-rossi R., 1989].
Тут ми обмежимося коротким синтезом цих біотипологічних досліджень і спробуємо виявити характерні й основоположні елементи, які цікавлять остеопата за його “вегетативного” підходу до хворого. Рівновага між симпатичною і парасимпатичною системами, яку визначають як нормотонію, буде різною залежно від біотипології індивіда. Перш ніж діагностувати симпатикотонію або парасимпатикотонію, остеопат має узагальнити об’єктивні та суб’єктивні дані в біотипологічному профілі пацієнта, щоб відрізнити норму від патології. Остеопатичне вегетативне лікування буде ефективним тільки за цієї умови. Перед остеопатичним оглядом важливо дізнатися, з яким ембріологічним типом ви маєте справу. Характеристики можуть бути різними і не обов’язково патологічними.
Розрізняють 4 основні біологічні типи
Довготелесий тип
Фосфоричний тип. Ектобластичне переважання. Переважання нервової тканини. Церебротонічний (розвинена розумова діяльність із сильним переважанням психізму). Довгі кінцівки, вузька грудна клітка, вертикальні ребра, довгі й вузькі легені, вертикальне серце, трикутне обличчя з верхньою церебральною основою. Череп в екстензії з оживальним піднебінним склепінням. Часто наявна зубна малооклюзія.
А. Довготелесий стенический: живий, активний, рухливий, дратівливий і неспокійний. Симпатикотонія. Гіперщитовидний і гіпергіпофізарний, гіпергенітальний. М’язова і зв’язкова нормотонія. Легкий птоз абдомінальних органів. Тенденція до худорлявості.
В. Довготелесий астенічний: чутливий, дуже образливий, парасимпатикотонія. Гіпотиреоїдний, гіпонаднирковий, гіпогенітальний. М’язова гіпотонія і гіпереластичність зв’язок. Яскраво виражений птоз абдомінальних органів. Лордотичний вигляд і живіт, що виступає, з грудним кіфозом.
Середній м’язовий тип
Тип середній, сірчаний. Переважає мезобласт. Переважає м’язова тканина. Соматотонічно розвинена м’язова активність і пов’язана з нею нервова система. Гармонія форм. Ребра розташовані косо. Гармонійні легені. Серце розташоване косо під кутом у 45°. Абдомінальні органи розташовані нормально. Прямокутне обличчя. Череп у врівноваженому згинанні-розгинанні. Нормальне піднебіння і прекрасна оклюзія зубів. Активний, імпульсивний, розумний. Нейровегетативна евтонія.
Середній дихальний тип
Ідентичний попередньому, але з хордобластичним переважанням. Скелетне переважання з остео-сполучно-еластопатичною дистрофією флюоричного типу. Ромбоподібне обличчя з переважанням дихального середнього рівня, гіперрозслабленість зв’язок, остео-артикулярні проблеми.
Тип “коротун”
Горизонтальний карбонічний тип. Переважання ендобласту та вісцеральної тканини. Вісцеротонічний (розвинена вісцеральна та вегетативна активність). Короткі кінцівки. Широка грудна клітка, горизонтальні ребра. Короткі та широкі легені. Горизонтальне серце. Високорозташовані вісцеральні органи. Трикутне обличчя з нижньощелепною основою. Череп “у флексії” з низьким піднебінним склепінням. М’язова гіпертонія і розслабленість зв’язок. Коренастий сферичний, з тенденцією до огрядності.
А. Стенічний “коротун“: активний, вольовий, дратівливий. Амфотонічний із симпатичним переважанням, гі-пощитоподібний і гіпернаднирниковий, гіпергенітальний.
В. Астенічний “коротун“: повільний, малоактивний, терплячий, легко впадає в депресію. Амфотонічний із парасимпатичним переважанням, гіпощитоподібний і гіпогіпофізарний, гіпогенітальний.
Функціональні патології вегетативної нервової системи
Етіологія вегетативної дисфункції
Симпатикотонічні причини
Через симпатичну стимуляцію: вертебральні подразнювальні дисфункції на противагу метамеру, порушення психічного стану; токсемія, спричинена серйозною інтоксикацією; гормональна гіперактивність (щитоподібна залоза, надниркові залози, гіпофіз); метаболічний алкалоз (лужна pH крові). Через парасимпатичне гальмування: важливі дисфункції СI, СII, CIII з великою декомпенсацією у взаєминах із пневмогастричним нервом. Компресія СБС і черепні дисфункції. Порушення ТМО. Регулярний прийом деяких ліків, наслідки травм.
Ваготонічні причини
Через симпатичне гальмування: значні вертебральні або компенсовані дисфункції, що заважають проходженню симпатичного імпульсу в метамер. Надниркова або гіпофізарна недостатність. Дегенеративні захворювання спинного мозку (табес або сухотка). Через парасимпатичну стимуляцію: дисфункції СI, CII, СIII, які спричиняють більшу компенсацію пневмогастричного нерва. Гіпермобільність СБС або велика амплітуда у флексії, крижове переднє білатеральне переднє пошкодження після пологів. Нещодавня хлистова травма (whiplash). Збільшення тиску ліквору. Метаболічний ацидоз. Кисла pH крові.
Патології, зумовлені схильністю
Симпатикотонічна схильність: серцеві порушення, інфаркти, розширення бронхів, безсоння, діабет, аневризма, геміплегія, гіпертиреоз, синдром Рейно, гепатовезикулярна недостатність, порушення травлення, аерогастрія, спазм воротарського отвору, спазмотичний коліт, закрепи, що чергуються з проносом, анурія та нефритична коліка, рання еякуляція в чоловіків, фригідність, аменорея в жінок, спазмофілія, тетанія. Ваготонічна схильність: серцеві порушення, варикоз, мігрень, запаморочення, нудота, блювання, синкопи або ліпотимія, хронічний бронхіт, астма, алергія, синусит, шкірні висипання, поліпоз, акроціаноз, гастрит, пептична виразка, діарея, аерофагія, енурез, гіпергідроз долонь або стоп, імпотенція, вагінізм, надмірне лібідо, анаболічна огрядність, туга та нервова депресія, гіперсонливість.
Патології, зумовлені ембріологічним біотипом
Патологічні тенденції “довготелесого” типу
Стенічний “довготелесий” тип: психічні та нервові порушення, безсоння, сновидіння, пульмональні порушення на кшталт бронхіту, туберкульоз, м’язовий гіпертонус, зв’язкові порушення, кардіоваскулярні та травні порушення, порушення еякуляції в чоловіків, фригідність і порушення менструального циклу в жінок, тетанія. Астенічний “довготелесий” тип: психічні порушення на кшталт туги та депресії, м’язова гіпотонія та порушення постури (сколіоз), схуднення з вісцеральним птозом, зубні проблеми, спазмофілія, кісткова демінералізація, серйозні порушення кровообігу.
Патологічні тенденції “середнього” типу
М’язовий “середній” тип: порушення нейром’язово-скелетної структури, конгестивні та спазматичні порушення, тенденція до нагноєння ран. Дихальний “середній” тип: слабкість зв’язок і кістково-суглобові проблеми, цефалгії, синусити, астма, алергії, риніти, чутлива шкіра, зубні проблеми.
Патологічні тенденції “коротуна”
Патології харчування: огрядність, діабет, подагра, літіаз, атеросклероз і серцеві порушення (інфаркт). Кістково-суглобові порушення і порушення кровообігу в нижніх кінцівках: артроз, хронічні екземи, бородавки.
Класифікація функціональної патології
Більшість функціональних патологій виникають на сприятливому вегетативному ґрунті. Цей “ґрунт” сам може бути підготовлений психічною системою, що реагує на зовнішнє оточення. Часто це стає початком “остеопатичного ураження”. М’язово-скелетне порушення виникне в слабкій ланці й діятиме як подразник. Звідси йтимуть локальний вегетативний гіпертонус, локальні функціональні порушення, потім збільшення механічних порушень із породженням соматичних вторинних і третинних дисфункцій з їхніми метамеричними наслідками. Важливо розглядати вегетативну патологію як локальну мультирегіонарну і навіть загальну суму кількох порушень організму з одним, двома чи навіть трьома складовими: м’язово-скелетною структурою, вегетативною нервовою системою та психічною сферою. І саме через те, що ми маємо порушення в одній чи кількох складових тіла, ушкодження будуть, з одного боку, численними, а з іншого – виникатимуть у різних зонах.
На малюнку представлено фізіологію вегетативної нервової системи.
Лікар має розрізняти ту частину функціональних порушень, які є суто метамерічними та ізольованими, від справжньої функціональної хвороби, яка впровадилася в якусь зону тіла, але супроводжується іншими ознаками, які, як здається, на перший погляд, не мають жодного прямого зв’язку з нею, але, однак, будуть свідченням загального ураження вегетативної нервової системи.
Р. Капороссі (1989) пропонує класифікувати всі функціональні патології за типами, але застерігає від використання цієї класифікації патології поза загальним контекстом тіла та гомеостазу. Наприклад, пацієнт відчуває постійну втому, у нього астма, риніт алергічного типу, психічні порушення. Лікар-остеопат не повинен його розглядати як пацієнта з дихальними та психічними порушеннями, а навпаки, як хворого, парасимпатичне середовище якого клінічно проявляється астенічними порушеннями метаболічної природи, тобто порушеннями в дихальній сфері, у слизовій оболонці носа та в психіці. Нарешті, важливо пам’ятати, що пацієнт, якими б малими не були його порушення, соматизує їх. Величина соматизації – це особливість психіки кожного індивідуума, але вона присутня в кожному.
Остеопатичне ураження і функціональне захворювання завжди будуть структуральними, вегетативними і часто психосоматичними. Остеопат у всіх випадках виходить із цієї концепції. Саме це багато в чому пояснює його ефективність у лікуванні тих патологій вегетативної нервової системи, де цю концепцію було застосовано.
Функціональні травні патології
Ці патології є найчастішими.
На рівні стравоходу: дисфагія, спазми стравоходу, порушення ковтання, гастроезофагеальний рефлюкс.
На рівні шлунка: гіперхлоргідрія, гастралгія, гастрит, пептична виразка, розширення шлунка, аерогастрія, нудота, блювання, труднощі травлення, епігастралгія.
На рівні кишківника: кишкова гіпотонія або гіпертонія, пневматизм (аероколія), дивертикуліт (пневматизм, що супроводжує гіпертонію), порушення перистальтики, закреп або діарея, порушення дефекації, функціональні колопатії, коліти.
Функціональні кардіоваскулярні патології
На рівні серця: болі в грудній клітці (прекардіалгії), міжреберні невралгії, дорсалгії, болі в плечі та в руці, аритмії, тахікардія або брадикардія, “грудна жаба”.
На рівні артерій і вен: гіпер- або гіпотонія вегетативної природи, спазми вазоконстрикторів кінцівок, акроціаноз, мігрень.
Функціональні дихальні патології
Астма, порушення функції грудочеревної діафрагми, порушення дихального ритму (диспное), поліпное, дилатація бронхів, хронічний бронхіт, емфізема, кашель.
Функціональні гепато-везикуло-панкреатичні патології
Труднощі перетравлення, мігрень і цервікалгія, псевдоепікондиліт, печінкова гіперемія, печінкова коліка, діабет, вегетативна жовтяниця.
Функціональні порушення органу зору та ЛОР-сфери
Порушення акомодації, міоз або мідріаз, кон’юнктивіт, порушення лакримації, алергічні риніти, атрофічні або гіпертрофічні риніти, синусити, порушення у ділянці трахеостравохідного перехрестя, мігрень та цефалгії, прозопалгії, запаморочення, оталгії та пароталгії.
Функціональна сечостатева патологія
Енурез, анурія, цисталгія, болі в ділянці таза, дисменорея, аменорея, болі в яєчниках, маткова гіперемія, вагінальні порушення, безпліддя, недостатність маткових скорочень.
Функціональні шкірні патології
Екзема, бородавки, парестезії та дизестезії, свербіж, “кропив’янка”.
Функціональні гормональні патології
Гіпо- або гіпертиреоз, гіпофізарна та надниркова недостатність.
Функціональні психічні патології
Підвищена або знижена інтелектуальна активність, занепокоєння, депресія, туга, жахіття, порушення пам’яті, труднощі в навчанні, безсоння, сонливість, гіперсонливість, гіперкінезія, дратівливість або агресивність, астенія, анорексія, порушення еякуляції, імпотенція та фригідність.
Функціональні метаболічні патології
Спазмофілія, тетанія, м’язова астенія, обжерливість, огрядність, схуднення, водянка, целюліт.
Функціональні кістково-суглобові та м’язові патології
Вертебральні та суглобові скороминущі та блукаючі болі, м’язові болі, м’язова гіпер- або гіпотонія, тендиніти, м’язова слабкість, стомлюваність, спазми.