Люмбаго: болі в спині (біль у попереку)

Тарас Железняк 25 Лип, 2021 Остеопатія

0 Коментарів

Болі в хребті, іменовані люмбаго, – досить поширена недуга. Поперековий вигин добре адаптується завдяки значному діапазону рухів. Його функція полягає в тому, щоб компенсувати жорсткість трьох об’ємів, між якими він розміщений: таза, черепа і грудної клітки. Хребет складається з тридцяти трьох хребців і підтримує все тіло. Хребці пов’язані зі зв’язками і м’язами, які дають нам змогу виконувати всі рухи і приймати найбільш рухливі пози.

Хребетний стовп ділиться на: шийний (сім хребців), спинний (дванадцять хребців), поперековий (п’ять хребців), крижовий (п’ять хребців) і куприк. Усередині, тобто в «хребетному каналі», міститься спинний мозок. Хребці відокремлені один від одного міжхребцевими дисками, справжніми «підшипниками», які запобігають тертю цих кісток між собою та пом’якшують рухи, поглинаючи механічні удари, що впливають на хребет. Міжхребцевий диск складається з пульпозного ядра (на 90% складається з води) і зовнішнього фіброзного кільця, що його містить.

Люмбаго в сагітальній площині поперекового відділу хребта

Найвідоміша травма люмбаго – це знаменитий «відьомський удар», який інтенсивно і раптово відбувається в нижній частині тіла під час переміщення вантажу. Оскільки вага тіла переноситься здебільшого на поперекову ділянку, відчуття тяжкості та болі, що виникають унаслідок цього, визначають як «біль у попереку», значною мірою доброякісна клінічна форма, що спонтанно минає за кілька тижнів, залишаючи тяжкі наслідки (хронічні болі в спині) великій кількості потерпілих.

Біль буває «стрижневим», тобто поперечним у поперековому відділі з можливою іррадіацією в сідничний нерв (люмбоціаталгія). Коли біль у попереку має хронічний характер, він може посилюватися певними позами (наприклад, занадто довге перебування в одному й тому ж положенні або сидіння під час їзди в машині на великі відстані).

Ця патологія люмбаго хоча б раз у житті вражає не менше 80% населення. Найбільше страждають люди віком від 30 до 50 років, але страждають і діти до 20 років. Стани, які можуть визначити причину і постійність болю в попереку, численні, іноді він навіть не локалізується в хребті. Причиною, що спричиняє це захворювання, є дегенерація міжхребцевих дисків, тобто більш-менш передчасне їхнє старіння.

«Європейські системи охорони здоров’я, здебільшого побудовані на державному фінансуванні, вони пропонують старі й дорогі рішення цієї проблеми, що ґрунтуються на консервативних методах лікування, тобто на різноманітних формах фізіотерапії, які Всесвітня організація охорони здоров’я загалом оголосила марними, або, як альтернатива, через хірургічне втручання.

Остеопатична точка зору

Мета остеопатичної діагностики – правильно діагностувати різні причини (включно з переміщенням важких предметів), які призводять до розвитку та підтримання болю в пацієнта. Щоб прийти до такого діагнозу, остеопат працюватиме із запитом «чому»?

Ось неповний список найчастіших причин, через які може розвинутися остеопатичне уявлення про біль у спині:

• блок вертебральної рухливості таза (крижово-клубовий, лонний симфіз);
• прикріплення нерва (радикуліт, стегновий);
• спільна дисфункція стегна, коліна, гомілковостопного суглоба / стопи;
• дисфункції вигинів хребта (гіперлордоз і гіперкіфоз, сколіотична позиція або вертикалізація хребта);
• вісцеральне прикріплення (спазми сигмовидної кишки, фіксація нирки, застій у тазу);
• рубцеві спайки (кесарів розтин, апендектомія);
• спосіб життя пацієнта – робота, поза, дієта, стрес;
• грижа.

Остеопат вирішує, який терапевтичний шлях буде для пацієнта найкращим, ґрунтуючись на своїх пальпаторних, спостережних і діагностичних якостях. Однак не слід недооцінювати й медицину. Коли є потреба, використовуйте діагностику МРТ, КТ, і консультуйтеся з професійними лікарями, неврологом, ортопедом тощо.

Остеопатичне лікування часто є найбільш ефективним втручанням для виправлення такого роду дисфункцій. Більшість людей вважають, що біль у спині – це результат травми.

Насправді існує безліч захворювань, які проявляються симптомами люмбаго або тазових проблем:

• біль у животі;
• стани тривоги;
• артрит;
• шийний або поперековий спондильоз;
• дерматологічні проблеми;
• патології нирок;
• ревматичні стани;
• пухлини.

Остеопати є експертами в діагностиці проблем, які можуть потребувати подальшого медичного обстеження або лікування. У цьому разі остеопатичне лікування, як і раніше, корисне для зменшення болю або стресу, пов’язаного з цими патологіями, включно з ручними маніпуляціями і методами мобілізації суглобів, м’язів і м’яких тканин. Завдання остеопата – не тільки лікувати, а й давати поради, як зберегти результати, отримані для люмбаго, наприклад, за допомогою остеопатичної гімнастики тощо.